Осмолода

Наталія Боднарчук

Карпати, краю смерековий,
І звуком сповнений трембіт,
Величний, скупаний в любові,
Ти полонив красою світ.

 Гуляють хмари поміж гори, 
Стожари сиплять дивосвіт,
На полонинах світанкових
Зацвів пахучий горицвіт.

 Несеться плаєм «Черемшина»,
Женуть отари чабани,
Цвіте і квітне Верховина
Весною, літом й восени.

Тут ясні зорі й сни багаті,
І час вповільнює свій плин,
Бо кожен, хто пізнав Карпати,
Тут своє серце залишив.