Наталія Боднарчук Карпати, краю смерековий, І звуком сповнений трембіт, Величний, скупаний в любові, Ти полонив красою світ.
Гуляють хмари поміж гори, Стожари сиплять дивосвіт, На полонинах світанкових Зацвів пахучий горицвіт. Несеться плаєм «Черемшина», Женуть отари чабани, Цвіте і квітне Верховина Весною, літом й восени. Тут ясні зорі й сни багаті, І час вповільнює свій плин, Бо кожен, хто пізнав Карпати, Тут своє серце залишив.